1. (від власної назви Торопко) Уживається для позначення манерної, штучно пришвидженої ходи, характерної для персонажа українського вертепу — Торопка (Торопця, Торопки), який завжди поспішає, але не досягає мети.
2. (переносно) Поспішно, квапливо, метушливо, але часто безрезультатно або зовнішньо показно.