1. Властивість за значенням прикметника “торохкітливий“; схильність до торохкотіння, багатослівства, пустопорожніх розмов.
2. Рідкісне, застаріле: стан, коли щось видає торохкіт, гуркіт, дзенькіт; гуркітливість.
торохкітливість
Буква
Приклади вживання
Відсутні
Частина мови: іменник (однина) |