топірчик

[topirt͡ʃɪk] Іменник

Буква:Т

Значення

  1. Зменшувально-пестлива форма від слова “топір” — невелика сокира, легкий топірець.

  2. (у спеціальній термінології) Назва старовинної української зброї — бойового молотка (чекана) з вузьким сокироподібним лезом з одного боку та гострим довгим клювом-дзьобом з іншого, який носився за поясом.

  3. (у зоології, розм.) Популярна назва комахи з родини жуків-вусачів (наприклад, вид Ergates faber), чиї личинки живуть у деревині хвойних порід і можуть завдавати шкоди лісу та деревинним спорудам.

Правопис та відмінювання

Граматичні форми:

н. топірчик, р. топірчика, д. топірчикові, з. топірчик, о. топірчиком, м. топірчикові, к. топірчику

Більше записів