топірчик

1. Зменшувально-пестлива форма від слова “топір” — невелика сокира, легкий топірець.

2. (у спеціальній термінології) Назва старовинної української зброї — бойового молотка (чекана) з вузьким сокироподібним лезом з одного боку та гострим довгим клювом-дзьобом з іншого, який носився за поясом.

3. (у зоології, розм.) Популярна назва комахи з родини жуків-вусачів (наприклад, вид Ergates faber), чиї личинки живуть у деревині хвойних порід і можуть завдавати шкоди лісу та деревинним спорудам.

Приклади вживання

Відсутні

Частина мови: іменник (однина) |