Значення
-
У музиці: властивість звуків, що мають певну висоту тону, на відміну від шумів; тональність.
-
У лінгвістиці: властивість мови, в якій тон (висота звуку) використовується для розрізнення значень слів або граматичних форм; наявність тонів.
-
У фізіології: властивість м’язів або нервової тканини перебувати в стані постійного невеликого збудження, що забезпечує їх готовність до дії; нормальний стан напруженості живих тканин.
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. тонічність, р. тонічності, д. тонічності, з. тонічність, о. тонічністю, м. тонічності, к. тонічносте