Древослів

Словник Української Мови

терпець

[tɛrpɛt͡sʲ] Іменник

Буква:Т

Значення

  1. (розм.) Здатність терпіти, витривалість, терпіння; часто вживається у виразах “терпцю не стає” (втрачається терпіння) або “терпець уривається” (закінчується терпіння).

  2. (діал.) Терпкість, гіркуватий або в’яжучий смак, наприклад, у немалих фруктів або деяких ліків.

Правопис та відмінювання

Граматичні форми:

н. терпець, р. терпцю, д. терпцеві, з. терпець, о. терпцем, м. терпцеві, к. терпцю

Більше записів