1. Абстрактна назва за значенням прикметника “танцювальний“; властивість, яка робить щось придатним для танцю або надає ритмічного, плавного, схожого на танець характеру (про музику, рухи, поезію тощо).
2. Здатність до танцю, вроджена чи набута майстерність, легкість і виразність у танцюванні; танцювальний хист.
3. У музикознавстві та теорії мистецтва — ритміко-пластична організація твору, яка виражається в мелодиці, ритмі, композиції та надає йому образів, асоційованих з рухом, грою, танцем.