Позначка: прикметник

1. (екон.) Пов’язаний з алокацією, тобто розподілом та призначенням ресурсів (наприклад, фінансових, матеріальних, трудових) для досягнення певних цілей; що стосується розміщення або розподілу.

2. (інформ.) У програмуванні — стосовний виділення (алокації) оперативної пам’яті комп’ютера для об’єктів або даних під час виконання програми.

1. (хімія, мед.) Пов’язаний з алоксаном, що стосується алоксану — хімічної сполуки (похідної піримідину), яка використовується в експериментальній медицині для індукування цукрового діабету у лабораторних тварин шляхом селективного ушкодження клітин підшлункової залози.

1. (у генетиці) такий, що здатний викликати алолізис — явище, при якому один генетичний елемент (наприклад, плазміда) спричиняє лизис (розпад) клітини, що містить інший, споріднений генетичний елемент.

2. (про речовину, фактор) що викликає або індукує процес лизису (розчинення, руйнування) клітин, зокрема бактерій.

1. (у біології, фізіології) такий, що описує або стосується алометрії — нерівномірного зростання різних частин організму або органів, коли їхні розміри змінюються з різною швидкістю впродовж індивідуального розвитку або при порівнянні різних видів.

2. (у математиці, статистиці) такий, що характеризується або описується алометричним рівнянням (алометричною залежністю), де одна змінна пропорційна іншій змінній, піднесеній до певного степеня.

1. (біохімія) Про регуляцію ферменту або білка: такий, що здійснюється через зв’язування ефектора (активатора або інгібітора) у специфічному ділянці (алостеричному центрі), відмінному від активного центру, що призводить до зміни просторової структури та активності молекули.

2. (біохімія) Про ділянку (центр) білка: такий, що є специфічним місцем зв’язування регуляторної молекули (ефектора), відмінним від активного центру.

3. (біохімія) Про ефектор (речовину-регулятор): такий, що зв’язується з алостеричним центром білка, змінюючи його активність.

1. (геол.) Про мінерали, породи або їх складові частини: такі, що утворилися не на місці їх сучасного залягання, а були принесені з іншої місцевості; алогенний.

2. (геол.) Про процеси: такі, що призводять до утворення алотигенних мінералів або порід (наприклад, алотигенне мінералоутворення).

1. (у музикознавстві) Пов’язаний з алотонікою — системою ладів, що ґрунтується на рівномірно темперованому строї та використовує всі 12 півтонів октави як можливі тонічні центри, на відміну від традиційної тональності.

2. (у лінгвістиці) Стосовний до алотонії — явища, коли один і той же тон (наголос) у різних позиціях реалізується з різною висотою або контуром.

1. (у петрографії) — про мінерали в магматичних гірських породах: такий, що не має власної кристалічної форми, оскільки кристалізувався пізніше за основну масу породи, заповнюючи вільні проміжки між раніше сформованими кристалами.

2. (у біології, рідко) — такий, що має зовнішній вигляд, властивий іншому організму; що набув несвоєї форми.

1. (у хімії та фізиці) Такий, що стосується алотропії; властивий різним алотропним формам (модифікаціям) одного хімічного елемента, які відрізняються будовою кристалічної ґратки або кількістю атомів у молекулі та, відповідно, фізичними та хімічними властивостями.

2. (у більш широкому вживанні) Такий, що існує у кількох різних формах, видимих проявах або станах.

1. (у геології) — що стосується процесу зміни складу гірських порід під впливом магми, яка проникає в них, або взагалі про зміни в мінералах та породах, викликані зовнішніми факторами без їхнього попереднього плавлення.

2. (у біології, екології) — такий, що отримує живлення ззовні; організм або середовище, що залежать від надходження органічних речовин з інших місць (на противагу автотрофному).