Словник Української Мови
Процес відновлення життєздатності, активності, економічного або соціального розвитку чогось, що занепадає або перебуває в стагнації (наприклад, міста, району, інституції, галузі).
У містобудуванні та архітектурі — комплекс заходів з оновлення, модернізації та пристосування до сучасних потреб занедбаних або деградованих міських територій, будівель або інфраструктури.
У біології та медицині — процес відновлення, поновлення життєвих функцій, сил організму або окремих тканин; оживлення.
Рв’яний — заст. та діал. те саме, що рвений: пошматований, розірваний, подертий.
Рв’яно — власна назва села в Україні, розташованого в Івано-Франківській області, Яремчанській міській громаді.
Обмел — власна назва села в Україні, розташованого в Бориспільському районі Київської області.
1. (вживається як термін у медицині, психології) Такий, що здійснюється або характеризується обмацуванням, тобто повільним, обережним рухом рук або пальців для дослідження поверхні чи форми предмета, виявлення чогось на дотик.
2. (переносне значення) Такий, що виявляє щось, намагається зрозуміти або дослідити повільно, неуважно, непевно, методом спроб і помилок.
1. (іст.) Система господарських обмежень та податків, що існувала в Україні у XVII–XVIII ст., зокрема стягування мита з купців, обмеження права на винокуріння, торгівлю тютюном тощо.
2. (перен., книжн.) Обмеження у правах, свободах, діяльності; нав’язування певних рамок, заборон.
1. (діал.) Такий, що стосується рахуби; призначений для рахуби, підрахунку.
2. (діал.) Обчислювальний, розрахунковий; такий, що використовується у фінансових чи торгових операціях.
Рачкуючий — дієприкметник теперішнього часу від дієслова “рачкувати”, що означає пересуватися на чотирьох кінцівках, повзати по-пластунськи або навколішки (подібно до рака).