Словник Української
1. (у давньоруській міфології) міфічна істота, звір-чудовисько, що символізувало хаос і ворожі сили; часто згадується в контексті боротьби з ним героїв або богів.
2. (переносно, рідко) про щось надзвичайно жорстоке, люте або грізне, що нагадує таке міфічне чудовисько.
1. (у астрономії) Стосовний до зірок, властивий зіркам; зоряний.
2. (у переносному значенні) Блискучий, сяючий, чудовий, що нагадує зірку своїм виглядом або значенням.
1. (як власна назва) Псевдонім українського письменника, громадського діяча та публіциста Бориса Олександровича Грінченка (1863–1910), який він використовував серед інших літературних імен.
2. (як загальний термін) Той, хто має на чолі (лобі) зображення або символ зірки; позначений зіркою на чолі (зазвичай у переносному, поетичному чи символічному значенні).
Звєрев — російське прізвище, що походить від слова “звір”.
Звєрев — російське прізвище, що походить від слова “звір”.
1. Перша частина складних слів, що вказує на зв’язок із звуком, звуковими явищами, технікою запису чи відтворення звуку (наприклад: звукорежисер, звукоізоляція, звукозапис).
2. Розмовне скорочення від слова “звукорежисер”.
1. Стосунковий прикметник до топоніма «Зволин» (назва населених пунктів, зокрема міста в Польщі), що означає: пов’язаний із Зволином, що походить із Зволина, властивий Зволину.
2. Стосунковий прикметник до топоніма «Зволін» (назва міста в Україні, районного центру у Київській області), що означає: пов’язаний із Зволином, що походить із Зволина, властивий Зволину; характерний для цієї місцевості.
1. (дієприкметник теперішнього часу від дієслова “звеселяти”) Такий, що викликає веселощі, радість, піднімає настрій; що тішить і розважає.
2. (уживається як означення) Який має властивість розвеселяти, робити життєрадісним; радісний, потішний.
1. (дієслово) Різко повернути, завернути, звернути кудись, змінити напрям руху (переважно про транспортний засіб).
2. (дієслово, переносне значення) Різко змінити тему розмови, хід думок або напрям діяльності.
3. (дієслово, розмовне) Викликати відразу, огиду, знудити когось (часто вживається з прислівником “нудно”).
ЗВЕРЕІЦАТИ — (заст., діал.) те саме, що звіряти, тобто порівнювати когось або щось з кимось або чимось, встановлювати схожість або тотожність; зіставляти.
Звегінцев — прізвище російського мовознавця та філософа Володимира Андрійовича Звегінцева (1910–1988), яке вживається в українській мові для позначення його наукових праць, теорій або ідей, зокрема в галузі семасіології та загального мовознавства.
Звегінцев — назва наукових концепцій або підходів, пов’язаних із діяльністю В. А. Звегінцева, наприклад, його погляди на природу мовного знака, проблеми семантики та історію мовознавства.