1. Гучно, шумно розмовляти, кричати, створюючи галас.
2. Піднімати галас, шумно сваритися, сперечатися або бурхливо виражати свої емоції.
3. Розмовне: голосно та настирливо вимагати чогось, скаржитися, протестувати.
Словник Української Мови
1. Гучно, шумно розмовляти, кричати, створюючи галас.
2. Піднімати галас, шумно сваритися, сперечатися або бурхливо виражати свої емоції.
3. Розмовне: голосно та настирливо вимагати чогось, скаржитися, протестувати.
галаснутися — дієслово, яке означає різко, несподівано або з переляком видати голосний звук, зазвичай крик, вигук, стогін або плач, викликаний сильним почуттям (біль, раптовий страх, здивування, захоплення тощо).
1. Однократний вид до дієслова “галасувати”: видати голосний, різкий звук; гучно крикнути, закричати.
2. Розм. Підняти шум, гамір, зробити галас; гучно протестувати, обурюватися.
3. Розм. Строго, голосно дорікнути, сварити когось; гаркнути.
1. (розм.) Шумно, голосно сперечатися, сваритися; скандалити.
2. (рідк.) Шумно, з галасом виявляти радість, веселоща; гучно гуляти.
1. Гучно розмовляти, кричати, спричиняючи шум.
2. Сварливо, з підвищеним тоном сперечатися, сваритися.
3. Розмовляти голосно, багато і з захопленням про щось, обговорювати.
4. Розголошувати щось, говорити про щось у багатьох, піднімаючи галас.
1. Покладати в основу чогось, робити вихідним пунктом для міркувань, висновків або дій; обґрунтовувати.
2. (у техніці, будівництві) Створювати міцну основу, фундамент для чогось; укріпляти ґрунт.
Бути заснованим на чомусь, мати щось за основу, виходити з чогось як з джерела або підстави.
Спиратися на певні факти, дані, джерела або принципи при побудові міркувань, висновків або дій.
1. (рідк.) Жартувати, пустувати, бавитися, часто з елементами словесної гри або дотепів.
2. (заст.) Поводити себе галасливо, шумно, пустувати; гамселитися.
1. Грати словами, утворювати каламбури; жартувати, використовуючи схожість звучання різних слів для досягнення комічного ефекту.
2. Розмовляти багато, шумно та весело; жартувати, пустувати, викликаючи загальний сміх і гамір.
1. Шуміти, галасувати, влаштовувати метушню, часто через сварку або бійку.
2. (переносно) Бути в стані сильного хвилювання, тривоги, метушні (про думки, почуття тощо).