Древослів

Словник Української Мови

Позначка: дієслово

  • ввихатися

    1. (розм.) Намагатися зробити щось із зайвими зусиллями, метушнею; клопотатися, турбуватися.

    2. (розм.) Витрачати багато сил і часу на виконання якоїсь роботи, довго та ретельно щось робити; возитися.

  • гецнутися

    1. Різко, з силою вдаритися об щось, зіткнутися з чимось, зазнавши удару або пошкодження (часто з відтінком несподіваності або необережності).

    2. Перен. Потрапити у складну, неприємну ситуацію; зазнати невдачі, провалу.

    3. Розм. Швидко, різко рушити, кинутися кудись (часто з місця).

  • ввитися

    1. (про рослини, зокрема про лозу, плющ тощо) Обвиватися навколо чогось, рости, обплітаючи опору.

    2. (переносно, про стежку, річку, дорогу тощо) Плавно і звивисто тягтися, йти серпантином.

    3. (застаріле або поетичне) Щільно обвивати, обплітати собою; вплітатися.

  • ввертітися

    ввертітися — дієслово доконаного виду, яке означає: 1. Обертаючись, швидко потрапити кудись або опинитися в чомусь, зазвичай небажано або випадково (наприклад, про дрібний предмет).

    ввертітися — 2. Розмовне значення: спритним рухом, часто обманним чи підступним, проникнути кудись, втертися, влізти (наприклад, в натовп, в довіру).

  • ввити

    1. (діал.) Те саме, що ввитися — обвиватися, обплітатися навколо чогось (про рослини).

    2. (перен., діал.) Старанно, зосереджено зайнятися чимось, заглибитися в щось.

  • ввертіти

    1. (розм.) Швидко, спритними рухами вставити, всунути щось кудись, часто з обертальним рухом.

    2. (перен., розм.) Умовити, вмовити когось, схилити до чогось хитрістю або наполегливими проханнями.

  • гецнути

    1. Різко, з силою вдарити когось або щось, завдати удару.

    2. Швидко, різким рухом кинути, штовхнути щось.

    3. Перен. різко, образливо висловитися до когось; різко відповісти.

  • ввертатися

    1. Повертатися назад, приходити на колишнє місце; входити знову кудись.

    2. Знову з’являтися, відновлюватися (про почуття, думки, явища).

    3. Розмовне. Втручатися в розмову, в справу; вставляти своє слово.

  • ввинутися

    1. (діал.) Звиватися, обвиватися навколо чогось, оповивати собою щось (про рослини).

    2. (перен., діал.) Набридати, докучати комусь своєю постійною присутністю або увагою; лізти, чіплятися.

  • ввертати

    1. Повертати щось усередину, вкручувати, вставляти обертальним рухом.

    2. Повертаючи, направляти когось або щось кудись, заводити, впроваджувати.

    3. У мовленні: навмисно вставляти в розмову якісь слова, думки, згадки.