Позначка: дієслово

1. Розмовне: поспішати, метушитися, виконувати щось у великій поспішності, часто без чіткого плану.

2. Розмовне: хвилюватися, непокоїтися, переживати через щось, втрачати душевну рівновагу.

3. Заст., діал.: заходитися, починати інтенсивно щось робити, часто з залученням значного зусилля або енергії.

1. Прибирати, зсуваючи сміття, пил, сніг тощо за допомогою мітли, щітки або подібного знаряддя.

2. Перен. Швидко рухатися, проноситися, охоплюючи або змітаючи щось на своєму шляху (про вітер, бурю, хвилі тощо).

3. Перен. Приховувати, робити непомітними сліди чогось, зокрема злочину; навмисно заплутувати щось.

4. У мисливській лексиці: проходити, обходити місцевість, виганяючи звіра з лігва або схованки.

1. (про сніг, пісок, листя тощо) Покрити собою поверхню чогось, нанестися у великій кількості під дією вітру; заметіти.

2. (перен., розм.) Зникнути, загубитися, залишитися невідомим де або куди (часто про людину).

1. Прибрати, очистити за допомогою мітли, щітки або іншого знаряддя; вимести.

2. Перен. Знищити, стерти з поверхні або з пам’яті; ліквідувати, зробити непомітним.

3. Заповнити собою, зайняти місце когось або чогось; заступити.

4. У техніці: перемістити, зсунути (наприклад, фазу коливань).

1. (про тісто) стати густим, в’язким, придатним для подальшої обробки внаслідок замішування.

2. (перен., розм.) стати в’язким, густим, набути консистенції замішеного тіста (про рідину, масу тощо).

3. (перен., розм.) потрапити у складну, неприємну ситуацію; заплутатися, “загрузнути” у чомусь.

1. Дієслово, що означає почати місити щось, приступити до процесу місити; інтенсивно або протягом певного часу місити тісто, глину, суміш тощо для надання їй однорідної, пластичної консистенції.

2. (У переносному значенні) Розпочати, започаткувати, закласти основу чогось, часто складного або масштабного (наприклад, справи, конфлікту, інтриги).

1. Виміряти один одного, зіставляти свої розміри, параметри з кимось або з чимось.

2. Розм. Вступати у протистояння, змагання або конфлікт з кимось, намагаючись перевершити суперника або виявити перевагу.

3. Розм. Порівнювати себе з кимось, оцінюючи свої сили, здібності, досягнення тощо.

1. Визначати, встановлювати розміри, величину, об’єм чогось за допомогою певних інструментів або приладів; робити замір.

2. Обчислювати, оцінювати щось, спираючись на певні критерії або показники.

3. Розмічати, відокремлювати певну частину чогось (наприклад, земельної ділянки) за допомогою вимірювань.

1. Вимірювати щось, визначати розміри, величину або обсяг чогось за допомогою певних інструментів чи одиниць виміру.

2. (переносне значення) Оцінювати, зіставляти свої сили, можливості з кимось або з чимось; вступати у суперництво, змагання.

Визначати, встановлювати міру, розмір, величину чогось шляхом вимірювання.

Розраховувати, прикидати, оцінювати щось (часто у переносному значенні).

Розмічати, відокремлювати певну частину чогось за допомогою вимірювань.