Словник Української
1. Отримати вчений ступінь габілітованого доктора (доктора габілітованого) в деяких країнах Європи, захистивши другу дисертацію (габілітаційну працю) після ступеня доктора філософії (Ph.D.) або аналогічного, що дає право на самостійну науково-педагогічну діяльність, зокрема на заняття посади професора.
2. Пройти процедуру габілітації — офіційне визнання (зазвичай на конкурсній основі) кваліфікації науковця або викладача вищої школи для допуску до вищого науково-педагогічного звання або посади.
1. (діал.) Торгувати, займатися купівлею-продажем, особливо дрібним або роздрібним; спекулювати.
2. (перен., розм.) Метатися, поспішати, клопотатися з приводу дрібних, несуттєвих справ; метушливо займатися чимось.
1. Видавати різкі, негармонійні звуки, схожі на крики гусей або журавлів; гучно й невиразно говорити, кричати.
2. Перен. Балакати багато, швидко і без змісту; теревенити.
1. (діал.) Робити щось недбало, неохайно, кепсько; псувати, нищити.
2. (діал.) Безладно пересуватися, метушитися; галасувати, кричати.
3. (діал., рідк.) Брати, привласнювати чужі речі; красти.
1. Покривати поверхню чого-небудь шаром гуми, каучуку для надання водонепроникності, пружності або інших технічних властивостей.
2. (у гірничій справі) Зміцнювати стіни виробки (шахти, тунелю) шляхом нагнітання рідкого бетону або спеціальних розчинів у породу для запобігання обваленню та прориву води.
Ґумуватися — (діал.) збиратися, накопичуватися, скупчуватися (переважно про хмари, туман).
1. Скоювати насильницькі дії сексуального характеру, примушувати до статевого акту проти волі.
2. (переносне значення) Грубо порушувати, нищити щось (наприклад, права, закони, природу); насильницько втручатися у щось.
3. (застаріле) Піддавати розоренню, грабуванню; спустошувати силою.
1. Вживати насильство, примушувати до статевого акту проти волі.
2. (переносно) Грубо втручатися у щось, насильно порушувати, нищити (про абстрактні поняття: волю, права, закони тощо).
1. Вкручувати, закріплювати або з’єднувати за допомогою ґвинта чи ґвинтової нарізі.
2. Обертати щось навколо осі, закручувати, вкручувати (наприклад, ґвинт, болт, цвях-шуруп).
3. Перен., розм. Робити щось дуже повільно, зволікати, тягти час; крутити, морочити голову.
1. Обертатися навколо власної осі, рухатися по спіралі, як ґвинт.
2. Перен. Крутитися, вертітися, метушитися навколо чогось або когось.
3. Розм. Повільно, з труднощами підійматися вгору, витися (наприклад, стежкою вгору).