Позначка: дієслово

1. (про насіння, горіхи) Розколюватися, розкриватися, розпадатися на частини під час лущення.

2. (розм.) Розпадатися, розсипатися, кришитися (про матеріали, предмети).

1. Навмисно говорити неправду, обманювати, хитрувати, приховуючи справжні наміри або почуття.

2. Поводитися удавано, нещиро, удавати з себе когось іншого; симулювати.

1. Уникати прямої відповіді, навмисно говорити неправду або приховувати правду; хитрити, обманювати.

2. Скромничати, соромитися, робити вигляд нерішучості або несхвалення, не виявляючи своїх справжніх бажань або почуттів.

1. Покривати тонким шаром олова поверхню металевого виробу, переважно мідного або залізного, для захисту від окислення та надання блиску.

2. (переносне значення) Обманювати, ошукувати когось; вводити в оману.

3. (розмовне, застаріле) Робити щось недбало, кепсько; псувати, ламати.

1. (про метали) Покриватися тонким шаром олова, свинцю або їх сплавів для захисту від корозії або надання декоративного вигляду.

2. (переносно, розмовне) Ставати божевільним, втрачати розум; дуритися, з’їжджати з глузду.

1. (від власної назви «Лугар») Використовувати зброю, розроблену американським інженером Джеймсом Лугером, зокрема пістолет Parabellum (P08).

2. (переносно, жартівливо або ірон.) Стріляти, вести вогонь із пістолета або іншої вогнепальної зброї.

1. (діал.) Перебувати, знаходитися десь без певної мети, гуляти, блукати, часто з відтінком ліні, бездіяльності або марнування часу.

2. (діал., рідк.) Вагатися, гаятися, затримуватися десь, повільно або неохоче виконувати щось.

1. (у хімії та технології) Обробляти лугами (лужними речовинами), піддавати дії лугів для очищення, розщеплення або інших хімічних перетворень.

2. (у сільському господарстві, агрономії) Вносити в ґрунт лужні добрива (вапно, мергель тощо) для зниження його кислотності, поліпшення хімічних властивостей та підвищення родючості; вапнувати.

1. (діал.) Перебувати на луці, проводити час на лузі; пастися (про худобу).

2. (діал., перен.) Бездіяльно лежати, відпочивати на траві, на природі.

1. (діал.) Покривати поверхню чогось рідиною, робити мокрим; текти, литися (про рідину).

2. (спец.) У техніці — наносити тонкий шар розплавленого металу (припою) на поверхню іншого металу для подальшого паяння.