Позначка: дієслово

1. Розколюватися, розтріскуватися, розпадатися на частини від удару, тиску або внаслідок внутрішньої напруги (про предмети).

2. Розкриватися, відкриватися з тріском, стуком (про двері, вікна тощо).

3. Розриватися, лопатися (про одяг, взуття, тканину).

4. Розкриватися навстіж, витріщатися (про очі).

5. Розкриватися, відкриватися з силою, різко (про рани, нариви).

1. Розколювати, розкушувати зубами тверду оболонку (горіхів, насіння, карамелі тощо) для добування ядра.

2. Розмовно-жаргонне: стріляти, вести вогонь зі стрілецької зброї.

3. Переносно, розмовне: різко, уїдливо говорити, критикувати когось; “гризти” словами.

1. (розм.) Покриватися лузою, шкіркою; лущитися, лупитися (про насіння, горіхи тощо).

2. (перен., розм.) Сильно напиватися, до стану непритомності або важкого сп’яніння.

1. Розколювати, розкушувати зубами тверду оболонку насіння (соняшнику, гарбуза, кавунів тощо) для вилучення ядра.

2. Розбивати, розколювати щось тверде, лускате (наприклад, горіхи, ракові панцири).

1. (про насіння, горіхи) Розколюватися, розкриватися, розпадатися на частини під час лущення.

2. (розм.) Розпадатися, розсипатися, кришитися (про матеріали, предмети).

1. Навмисно говорити неправду, обманювати, хитрувати, приховуючи справжні наміри або почуття.

2. Поводитися удавано, нещиро, удавати з себе когось іншого; симулювати.

1. Уникати прямої відповіді, навмисно говорити неправду або приховувати правду; хитрити, обманювати.

2. Скромничати, соромитися, робити вигляд нерішучості або несхвалення, не виявляючи своїх справжніх бажань або почуттів.

1. Покривати тонким шаром олова поверхню металевого виробу, переважно мідного або залізного, для захисту від окислення та надання блиску.

2. (переносне значення) Обманювати, ошукувати когось; вводити в оману.

3. (розмовне, застаріле) Робити щось недбало, кепсько; псувати, ламати.

1. (про метали) Покриватися тонким шаром олова, свинцю або їх сплавів для захисту від корозії або надання декоративного вигляду.

2. (переносно, розмовне) Ставати божевільним, втрачати розум; дуритися, з’їжджати з глузду.

1. (від власної назви «Лугар») Використовувати зброю, розроблену американським інженером Джеймсом Лугером, зокрема пістолет Parabellum (P08).

2. (переносно, жартівливо або ірон.) Стріляти, вести вогонь із пістолета або іншої вогнепальної зброї.