АМАЛЬГАМУВАТИ — недок. і док., перех. 1. Створювати сплав будь-якого металу з ртуттю або ж розчиняти метал у ній.
2. Покривати якусь поверхню тонким шаром амальгами.
Словник Української Мови
АМАЛЬГАМУВАТИ — недок. і док., перех. 1. Створювати сплав будь-якого металу з ртуттю або ж розчиняти метал у ній.
2. Покривати якусь поверхню тонким шаром амальгами.
Вводити алкільну групу в молекулу органічної сполуки.
Вступати в хімічну реакцію, внаслідок якої до молекули приєднується алкільна група.
Ахкати (аю, аєш) — розмовний синонім дієслова «ахати», що вживається в незавершеному виді. Наприклад: «Він із задоволенням вдихнув дим і, ахкаючи та плескаючи в долоні, пішов далі» (Шиян, «Партизанський край», 1946, стор. 171).
Цим словом також можна описати відлуння: «Гучно вдаряє сокира об дзвінкий корінь грабини, і ахкає луна аж у сусідніх гаях» (Стельмах, «Велика рідня», 1951, стор. 659).
АХНУТИ, дієслово, доконаного виду, розмовне. Однократна дія до «ахати» (вигукнути «ах!» від здивування, раптового враження). Наприклад: Євгеній аж ахнув від такого несподіваного повороту подій; Швець Омелько, довго вдивляючись у вершників, раптом ахнув і зблід; Несподівано з зарослей чорнолісся пролунало два постріли — сухо ахнуло.
У значенні: вистрілити, зробити постріл. Наприклад: Кулеметник із башти ахнув довгою чергою по вікнах будівлі, біля якої метушилися посіпаки.
АХНУТИ, дієслово, доконаного виду, розмовне. Однократна дія до «ахати» (вигукнути «ах» від раптового враження). Приклад: Євгеній аж ахнув від несподіваного повороту подій (Фр., VII, 1951, 310). Швець Омелько, довго вдивляючись у вершників, раптом ахнув і зблід (Тулуб, Людолови, І, 1957, 17). Несподівано чорнолісся сухо ахнуло двома пострілами (Стельмах, На .. землі, 1949, 284).
У другому значенні: вистрілити, зробити постріл. Приклад: Кулеметник із башти ахнув довгою чергою по вікнах будинку, біля якого метушилися посильні (Ю. Янов., І, 1958, 277).
Для з’ясування значення цього терміна слід звернутися до статті “інкорпорувати”.
Вступати в афілійовані зв’язки або ставати афілійованою особою.
Афішувати (док. і недок., перех.) — демонструвати щось публічно, виставляти напоказ із метою привернути широку увагу. У художньому творі зазначається: той, хто володіє якимось товаром, особливістю чи цінною річчю, негайно її виставляє напоказ, афішуючи навіть на вулицях. В іншому літературному прикладі персонаж зазначає, що не розголошувала та не робила загальновідомим факт свого вступу до певної політичної партії.
Афішуватися — це дієслово, що вживається в пасивному стані (означає бути афішованим) та належить до недоконаного виду. Воно походить від дієслова «афішувати».