Позначка: дієслово

1. Залишати когось або щось на місці, не забирати з собою.

2. Не використовувати, не витрачати щось, зберігати про запас.

3. Переставати займатися чимось, кидати якусь справу або діяльність.

4. Не змінювати, не порушувати щось, зберігати в попередньому стані.

5. (у спеціальних термінах) Призначати, відписувати майно комусь у спадок або розпорядження.

1. (діал.) Залишатися, перебувати на місці, не йти звідти.

2. (діал.) Залишатися в живих, продовжувати існувати.

3. (діал.) Ставати, робитися якимось у результаті певних змін або дій.

1. Стати старшим за віком, дійти до похилого віку; постаріти.

2. Застаріти, втратити актуальність, новизну; морально чи технічно зробитися непридатним.

3. (У переносному значенні) Втратити свіжість, силу, енергію; знемогтися, змучитися.

1. Втратити актуальність, сучасність; стати застарілим, непопулярним або невідповідним до нинішніх вимог, норм чи звичаїв (про явища, поняття, речі тощо).

2. Стати старим, похилого віку; дістати ознак старості (про людину, рідше про тварин).

3. Перебувати десь дуже довго, застаріти на якійсь посаді або в якомусь місці.

1. Залишитися на місці, не піти звідти; продовжувати перебувати десь.

2. Продовжувати існувати, бути наявним після чогось, після певних подій або витрачання частини чогось.

3. Бути в якомусь стані, положенні або отримати якийсь статус внаслідок певних обставин, подій.

4. Бути збереженим, не зникнути, не зазнати змін або руйнування.

5. У математиці — дати в остачі певне число при діленні.

1. Висловити, передати в поетичному, музичному чи пісенному творі; прославити в поезії, пісні.

2. (У літературознавстві) Бути головною темою, предметом художнього опису в літературному творі.

1. (про людину) Стати об’єктом пісні, поезії, музичного твору; бути прославленим у піснях, віршах.

2. (переносно, про місце, явище тощо) Бути детально описаним, відображеним у художній літературі чи мистецтві, стати символом чогось у творчості.

1. Висловлювати в поетичній, музичній чи художній формі захоплення кимось або чимось; славити, прославляти в творах мистецтва.

2. (У літературознавстві) Бути головною темою, основним предметом зображення в літературному творі; відображатися в творчості.

1. (пасив до оспівувати) Бути предметом оспівування, прославляння в літературних, музичних чи інших творах; зображатися в поетичній, високій формі.

2. (розм., ірон.) Бути надмірно хвалимим, захвалюваним, ставати об’єктом перебільшеної похвали або захоплення.

1. Спроба довести неправильність, несправедливість або необґрунтованість чогось, висловити сумнів або заперечення; поставити під сумнів, заперечити.

2. У правовому контексті: подати оскарження, заяву про скасування або зміну рішення, акта тощо до вищої або спеціально уповноваженої інстанції; оскаржити.