Позначка: дієслово

1. Навантажувати баластом (важким матеріалом для надання стійкості судну, повітряній кулі тощо).

2. Переносно: обтяжувати когось або щось зайвим, непотрібним вантажем, перешкодою; ускладнювати, гальмувати розвиток.

1. Зберігати рівновагу, перебувати в стані балансу; намагатися не впасти, стримуючи вагання тіла або предмета.

2. (перен.) Намагатися зберегти рівновагу, стабільність у складних, нестійких обставинах; маневрувати між різними силами, позиціями або думками.

3. (техн.) Піддаватися процесу балансування, урівноваження (наприклад, про деталі механізмів).

1. Утримувати рівновагу тіла або предмета, перебуваючи в нестійкому положенні; робити рухи для запобігання падінню.

2. Підтримувати рівновагу, гармонійне співвідношення між чинниками, частинами чогось; керувати чимось так, щоб протилежні сторони або сили знаходились у стабільному стані.

3. У бухгалтерії: зводити баланс, підбивати підсумки для визначення рівності дебету та кредиту.

4. Перен. Намагатися знаходити компроміс, послідовно дотримуватись проміжної позиції між двома протилежними поглядами, інтересами або силами.

1. Ставати каламутним, брудним, втрачати прозорість (про рідину, переважно про воду).

2. Хвилюватися, турбуватися, втрачати душевний спокій; метушитися.

3. Розбуркуватися, підніматися (про море, річку тощо).

1. Викликати хвилювання, тривогу, непорядки серед людей; смутити, бентежити.

2. Робити каламутним, брудним (рідину); мутити.

3. Перен. вносити розбрат, незгоду; сварити, підбурювати одних проти інших.

1. Розмовляти байдики, займатися пустою базіканням, марно витрачати час на легковажні розмови.

2. Поводитися легковажно, несерйозно; пустувати, жартувати.

1. Розмовляти, вести бесіду, часто — багато і без особливого змісту; базікати, теревенити.

2. Видавати невиразні, незрозумілі звуки (переважно про немовлят).

1. Розмовляти, вести бесіду з кимось; спілкуватися.

2. (уживається з прислівниками) Розмовляти певним чином (про характер, манеру чи тривалість розмови).

3. (розм.) Домовлятися, умовлятися про щось під час розмови.

1. Розмовляти, вести бесіду, обмінюватися думками усно; говорити.

2. (переносно) Видавати звуки, схожі на людську розмову (про птахів, тварин).

3. (переносно) Легко, без зусиль спілкуватися з кимсь, знаходити спільну мову.

4. (заст., рідко) Базікати, говорити зайве, теревенити.

Балагуритися — весело, жартівливо розмовляти, обмінюватися дотепними репліками; жартувати, пустувати в розмові.