Позначка: дієслово

1. (діал.) Урочисто відкривати, освячувати дзвіницю або дзвони після їх спорудження чи відлиття, здійснюючи відповідний обряд.

2. (перен., рідк.) Урочисто відзначати початок чогось важливого, знаменувати собою початок значної події чи діяльності.

1. Відчувати заздрість, заздрити комусь, чомусь; завидіти.

2. (рідко) Викликати заздрість, здаватися бажаним, привабливим.

1. Відчувати заздрість до когось, чогось; заздрити.

2. (рідко) Викликати заздрість у когось; бути предметом заздрощів.

1. (кому, чому) Відчувати заздрість, заздрити комусь через щось; завидіти.

2. (рідко) Викликати заздрість, здаватися гідним заздрощів.

1. Відчувати заздрість до когось, чогось; заздрити комусь, чомусь — відчувати почуття досади, невдоволення через успіхи, переваги, щастя іншої людини, бажати мати те, що має хтось інший.

2. (застаріле) Дивитися з заздрістю, з ненавистю; також — нехтувати, зневажати когось.

1. (про музичний інструмент) Набути певного звучання, тембру в результаті тривалого використання; розігратися.

2. (перен., про голос, мову) Набути певної звукової виразності, сили, барвистості; розвинутися в звуковому відношенні.

1. Почати звучати, видавати звуки, стати чутним (про музику, спів, мову тощо).

2. Озвучитися, прозвучати, бути висловленим, набути чіткості та розголосу (про думки, ідеї, теми).

3. Стати відомим, набути популярності, почати згадуватися (про імена, прізвища, назви).

1. (рідко) Прийняти певне ім’я, назву; назватися, прозватися.

2. (діал.) Запросити один одного в гості; домовитися про взаємні відвідини.

1. Запросити когось кудись, запрохати, покликати з собою.

2. (заст.) Назвати, дати ім’я, прозвати.

Зазалізнюватися — дієслово, яке позначає процес накопичення заліза або його сполук на поверхні чогось, утворення шару іржавини або залізних відкладень.