Древослів

Словник Української Мови

Позначка: іменник

  • екзаутогамонт

    Екзаутогамонт — у давньогрецькій міфології: один із семи синів Геракла та Мегари, якого батько вбив у приступі божевілля, насланого богинею Герою.

  • великокристалічність

    Властивість або стан речовини, що характеризується наявністю великих, добре сформованих кристалів у її структурі.

  • великокомірчастість

    Великокомірчастість — властивість за значенням прикметника «великокомірчастий»; наявність великих комірок, осередків або пор у структурі матеріалу, тканини, будь-якої поверхні.

  • великокаліберність

    Властивість або характеристика зброї, снарядів, патронів тощо, що мають великий калібр (діаметр каналу ствола або снаряда).

    У переносному значенні — значна масштабність, потужність або серйозність чого-небудь (наприклад, подій, явищ, проектів).

  • великозерність

    Великозерність — властивість або стан за значенням прикметника “великозерний”; наявність великих зерен, кристалів, часток у структурі чого-небудь (наприклад, у мінералів, металів, ґрунту, будівельних матеріалів).

    Великозерність — ботанічна характеристика сільськогосподарських культур (наприклад, злаків), що визначається великим розміром окремих зернинок або насінин.

  • екзархат

    1. Церковно-адміністративна одиниця у деяких православних та східнокатолицьких церквах, територія, що перебуває під управлінням екзарха (архієрея, який очолює віддалену або особливу частину церкви, часто за межами основної території).

    2. Посада, сан або період правління екзарха; також — територія, якою він керує.

    3. У візантійській імперії — адміністративно-територіальна одиниця, намісництво, яким керував екзарх (імперський намісник), наприклад, Равенський або Карфагенський екзархат.

  • галамага

    1. (діал.) Великий, незграбний чоловік; те саме, що галамай.

    2. (діал.) Непосидюча, метушлива, галаслива людина (переважно про жінку або дитину).

    3. (діал.) Велика, незручна річ; те саме, що галамагай.

  • великозернистість

    Властивість або стан матеріалу (переважно гірської породи, металу, сплаву, будівельної суміші), що характеризується наявністю відносно великих, помітних оком зерен (кристалів, частинок) у його структурі.

    У геології та петрографії — ознака гірської породи, кристалічні зерна якої мають розмір понад 5 мм (іноді понад 3 мм), що визначається умовами її формування, зокрема повільним охолодженням магми або метаморфічними процесами.

    У матеріалознавстві та металургії — характеристика мікроструктури металу або сплаву, що виникає внаслідок певних умов кристалізації або термічної обробки і часто впливає на його механічні властивості.

  • великодушність

    Властивість людини, що проявляється в здатності до благородних, самовідданих вчинків, до щедрості, милосердя та вищої терпимості, особливо стосовно тих, хто цього не заслуговує або перебуває у залежному становищі.

    Велика щедрість, готовність поділитися чимось цінним без очікування на відплату.

    Високі моральні якості, благородство духу, відсутність дріб’язковості та злопам’ятності.

  • екзарх

    1. У Візантійській імперії — намісник імператора в великій адміністративній одиниці (екзархаті), який мав повну цивільну та військову владу.

    2. У православній та деяких інших християнських церквах — титул вищого духовного особа (архієрея), який керує віддаленою від центру церковною областю (екзархатом) і представляє інтереси патріарха або Синоду.

    3. У католицькій церкві (зокрема, у східнокатолицьких церквах) — титул архієрея, який очолює екзархат (особливу церковну округу) і підпорядковується безпосередньо папі Римському або верховному архієпископу.

    4. У давнину — керівник, старшина (наприклад, голова цеху чи іншої організації) у греків та деяких інших народів.