Позначка: іменник

Патологічний, неконтрольований страх пилу та запилених приміщень.

Нав’язливий, ірраціональний жах, спричинений пиловими частками.

Від грецького (amathos) — пісок або пил.

Представник знаті у хантів (остяків) та татар, які проживали в XVI–XVII століттях на території басейну річки Силва.

У розмовному мовленні — людина великої тілесної статури, дужка.

Амбалам — це назва готелів або постоялих дворів, що будувалися в середньовіччя на дорогах острова Цейлон для забезпечення ночівлі та відпочинку мандрівників і торговців.

1. Титул правителя (князя) у хантів (остяків) і татар, які проживали в XVI–XVII століттях на землях у басейні річки Силва.

2. У розмовній мові — огрядний, дуже товстий чоловік; здоровенний.

У розмовній мові — просторе велике приміщення, призначене для зберігання зерна; синонім до слова «комора». Як приклад використання: «Ряди величезних амбарів… тіснилися понад берегом» (Олесь Гончар, «Таврія», 1957, стор. 301).

Амбасада — застарілий синонім до слова «посольство», що означає офіційне представництво однієї країни в іншій державі (Фр., VI, 1951, 495).

Властивість, за якої позиція, погляд або точка зору є нестабільними; здатність одночасно відчувати суперечливі емоції чи прагнення; паралельне існування протилежних характеристик.

У музикознавстві ладова амбівалентність означає: а) використання блюзових нот у джазовому ладовому ладі; б) особливості, такі як “мікроінтонування” та “омузиквлена мова”, що найкраще реалізуються на інструментах із вільною темперацією.

Амбіверсія — це психологічна характеристика, що поєднує в собі ознаки екстраверсії та інтроверсії.

Така внутрішня суперечливість, коли в одній особистості співіснують протилежні риси, вважається типовою для невротичного складу.

У психології — особа, що має риси як екстраверта, так і інтроверта.

Амблігоніт — це фосфатний мінерал, що має білу, жовтувату або зеленувату барву. Він напівпрозорий, відрізняється скляним блиском та крихкістю. Цей мінерал є важливою рудою для отримання літію.

Амбліопія — це стійке зниження гостроти зору, що має нефункціональну природу та найбільше впливає на просторове сприйняття. Цей стан неможливо повністю виправити звичайними оптичними засобами, такими як окуляри чи лінзи. Найчастіше він розвивається саме в дитинстві.