Позначка: іменник

Африката — це складний приголосний звук, що виникає шляхом злиття двох окремих приголосних, наприклад “ц”, “ч”, “дз” або “дж”.

У лінгвістиці африкатами називають складні приголосні, утворені поєднанням змичного (імкненого) приголосного з щілинним (фрикативним) того самого місця творення в артикуляційному апараті.

Цей термін позначає приголосні звуки, які є нерозривним, стягненим поєднанням зімкненого приголосного з фрикативним.

Африката — це складний приголосний звук, що виникає через злиття двох окремих приголосних, наприклад «ц», «ч», «дз» чи «дж».

Африкатами називають приголосні звуки, утворені шляхом стягненого поєднання зімкненого (змичного) приголосного з фрикативним (щілинним), артикуляція яких відбувається в одному й тому ж місці творення.

Афродизіак — це засіб, що застосовується для посилення сексуального бажання (лібідо), збільшення потенції та для гостроти відчуттів під час статевого акту. Термін утворено від імені Афродити, давньогрецької богині кохання.

Афродізіаки — це речовини, що посилюють сексуальне бажання та активність. Зазвичай це засоби, отримані з рослин або тварин, а іноді й такі стимули, як еротичні зображення, фільми чи література.

Цим терміном також називають будь-яку субстанцію, що застосовується для посилення лібідо, статевої потужності та відчуттів під час інтимної близькості. Свою назву вона отримала на честь Афродіти, давньогрецької богині кохання.

Див. статтю «афродизіак».

Застаріле слово, що означає принизливу образу або зневагу, вчинені на очах у публіки.

У цитованому листі (Коцюбинський, III, 1956, 358) міститься фраза “афронт Леонтовича”, зміст якої листовому адресату був незрозумілим.

Ахейці — це одне з головних племен стародавньої Греції. Перші письмові згадки про них містяться в документах Хетського царства, датованих XIV століттям до нашої ери.

Згідно з гомерівським епосом, саме ахейці у XII столітті до н. е. брали участь у Троянській війні.

Починаючи з III століття до н. е. і аж до підкорення Греції Римом у 146 році до н. е., ахейці панували в області Ахайя. Їхній політичний вплив відродився після створення близько 280 року до н. е. нового Ахейського союзу.

Ахілія — це стан, коли в шлунковому соку відсутні соляна кислота та травні ферменти, насамперед пепсин. Вона може бути окремим захворюванням шлункової слизової оболонки або симптомом інших патологій, таких як туберкульоз, певні види анемії чи функціональні розлади нервової системи.

Також існує тимчасова (функціональна) ахілія. Вона здатна розвиватися через незбалансоване харчування, дефіцит вітамінів, надмірне споживання вуглеводів, а також внаслідок сильних психоемоційних стресових станів.

Дивіться статтю «Ахіллес», а також статті, позначені скороченням «лл.».

У медицині це поняття відповідає терміну «афти».