Позначка: іменник

Хімічна сполука, що є сіллю, в аніоні якої міститься золото зі ступенем окиснення +1.

Речовина, утворена золотом у його одновалентному стані.

Сплави на основі золота, що застосовуються в стоматології для протезування зубів.

Аурометрія — це спосіб вимірювання біополя людини, що дає змогу візуалізувати порушення його цілісності, визначити відхилення в роботі органів та систем організму, а також встановити джерело виникнення хвороби.

Ознака предмета чи явища, що відповідає значенню прикметника «аутентичний».

Це стан справжності, походження з першоджерела та достовірності.

Аутизм — це медичний стан, що виражається в поглибленні людини у власний внутрішній світ переживань. Він також розглядається як особливий спосіб існування, за якого особа живе в обмеженому колі себе самої.

Його ознаками є добровільна самотність, хвороблива некомунікабельність та відчуженість від навколишньої реальності, що супроводжується зникненням бажання контактувати з іншими та зниженням звичних емоційних відгуків на події, а також виражений егоцентризм.

Цей термін є синонімічним до слова “ауткрос” або “ауткросинг”.

Це слово має таке саме значення, як і лексема “авто” у четвертому значенні.

Аутодафе — іменник середнього роду, незмінний. У період середньовіччя так називали публічну страту на багатті, коли спалювали осіб, визнаних інквізицією єретиками, або ж твори, що кваліфікувалися як єретичні.

Аутоекологія — це галузь екології, присвячена вивченню адаптацій окремих видів рослин і тварин до специфіки середовища їх існування та особливостей їхнього способу життя. На противагу демекології та синекології, що досліджують взаємодію з навколишнім середовищем цілих популяцій і складних екосистем, аутоекологія зосереджена на індивідуальному організмі, працюючи на межі з фізіологією.

1. У психології та соціології – процес, коли в процесі сприйняття один одним у людей виникає взаємна симпатія, взаєморозуміння та прийняття, що веде не лише до узгодженості вчинків, а й до формування доброзичливих стосунків. Також це почуття чи ставлення однієї особи до іншої, що класифікується як різновид соціальної установки.

2. У фізіології – рухи рук чи ніг у напрямку до корпусу тіла.

3. Західне, застаріле значення – принадливість, привабливість. У лінгвістиці паронімічна атракція – це найчастіший вид так званої народної етимології, що виникає між паронімами; інколи це явище ототожнюють із парономазією.

4. У геодезії – відхилення схилу ваги (виска) під впливом гравітації гірських масивів, щільних порід земної кори чи інших мас із значною вагою.

Атрамент, -у, чоловічий рід, застаріле. Слово вживалося для позначення чорнила.

Якщо написану олівцем помилку можна стерти гумкою, то рядки, створені атраментом, перекреслюють (Л. Укр., V, 1956, 406).

Автор згадує про написання тексту червоним атраментом, порівнюючи його колір із кров’ю (Еллан, І, 1958, 61).

У творі описується, як персонаж на знайденій дошці розміщує білий папір і занурює заточене гусяче перо в посудину з атраментом (Тулуб, Людолови, II, 1957, 588).