Позначка: іменник

Аспергілін — токсичний алкалоїд, що виробляється деякими видами цвілевих грибів роду Aspergillus (наприклад, Aspergillus fumigatus), який може спричиняти отруєння при потраплянні в організм.

Аспергілін — білковий пігмент темно-коричневого кольору, що міститься в гіфах (нитчастій структурі) грибів роду Aspergillus та надає їм характерного забарвлення.

Аспергілома — грибкова пухлина, що утворюється в легенях або приносових пазухах внаслідок інфекції, спричиненої грибами роду Aspergillus; являє собою щільний клубок гіфів гриба, слизу та клітинних елементів, який зазвичай розвивається в раніше утворених порожнинах організму (наприклад, після туберкульозу).

Аспергілотоксикоз — захворювання тварин, птахів та рідше людей, спричинене потраплянням в організм токсинів (мікотоксинів), що їх виділяють гриби роду Aspergillus, найчастіше Aspergillus flavus; характеризується ураженням нервової системи, печінки, нирок та інших органів.

Асперомагнетизм — це фізичне явище в магнітних матеріалах, при якому магнітні моменти атомів або іонів у кристалічній решітці не мають чітко впорядкованої орієнтації (як у феро- чи антиферомагнетиках), але зберігають певну кореляцію на коротких відстанях, що призводить до особливого типу магнітного порядку, часто зі складними спіральними або конічними структурами.

Асперомагнетизм — це рідкісний тип магнітного упорядкування, проміжний між феромагнетизмом і антиферомагнетизмом, характерний для деяких рідкісноземельних металів та їхніх сполук, де спіни утворюють неколінеарні конфігурації через конкуруючі обмінні взаємодії.

Асперомагнетик — власна назва (бренд) високоякісних магнітних мікророботів, розроблених для використання в біомедичних дослідженнях, зокрема для доставки ліків, маніпулювання клітинами та мікрохірургії.

Асперомагнетик — тип мікро- чи нанорозмірного магнітного робота, що має шорстку (асперовану) поверхню, яка покращує його рухливість та функціональність у в’язких середовищах, таких як біологічні рідини.

1. Медичний термін: видалення рідини, гною, крові або патологічного вмісту з порожнин тіла (наприклад, з плевральної порожнини, суглоба, абсцесу) за допомогою спеціального інструменту (голки, катетера) шляхом відсмоктування.

2. Лінгвістичний термін: додатковий придиховий шум, що супроводжує вимову приголосного звука, характерна ознака вимови глухих зімкнених приголосних (наприклад, [pʰ], [tʰ], [kʰ]) у деяких мовах.

3. Загальне значення: процес всмоктування, засмоктування повітря або рідини в який-небудь простір або організм.

1. (у техніці) Процес нанесення на поверхню металевих виробів захисного покриття шляхом електролітичного осадження сплаву олова з сурмою (астату).

2. (у металургії) Створення на сталевих виробах тонкого шару зносостійкого та антикорозійного покриття зі сплаву олова та сурми.

1. У давньосхідних міфологіях (фінікійській, ассирійській тощо) — богиня родючості, кохання та війни, головне жіноче божество, що часто ототожнювалася з Іштар та іншими богинями-матерями.

2. У давніх семітів — верховна богиня, дружина (або іпостась) верховного бога Ваала (Баала), що вважалася покровителькою планети Венери, родючості землі, плотського кохання та війни; культ Астарти супроводжувався оргіастичними обрядами.

3. У широкому вжитку (часто з негативним відтінком) — символ язичницького ідолопоклонства та розпусти, пов’язаний з біблійними описами відступу євреїв від віри в єдиного Бога.

1. (хімія) Бінарна сполука астату з іншим елементом, у якій астат виступає як більш електронегативний компонент (аналогічно галогенідам, наприклад, хлоридам).

2. (мінералогія) Рідкісний мінерал, природний йодид талу (TlI), названий за хімічну схожість з гіпотетичними сполуками астату.

1. Хімічний елемент з атомним номером 85, що належить до галогенів, позначається символом At; радіоактивний, нестійкий елемент, який у природі утворюється в результаті розпаду урану та торію, але зазвичай отримується штучно.

2. Штучно синтезований радіоактивний ізотоп цього елементу, що іноді використовується в ядерній медицині.