Позначка: іменник

Алоантигени — це антигени, які присутні в організмі одних осіб одного виду та відсутні в інших, що може викликати імунну відповідь при переливанні крові, трансплантації органів або вагітності.

Алоаутохорія — у ботаніці та екології: спосіб поширення насіння або плодів рослин, при якому вони розносяться за допомогою зовнішніх агентів (вітру, води, тварин), але з активною участю самої рослини, що сприяє відокремленню діаспори (наприклад, завдяки механізму катапультування).

Алобіотія — у біології та екології: процес заселення території живими організмами (біоти), які раніше на ній відсутні, шляхом їхнього проникнення з інших регіонів.

Алобіотія — у палеонтології та історичній геології: поява нових видів або груп організмів у певному регіоні внаслідок міграції, а не місцевого видоутворення.

1. Алоброги — кельтське плем’я, що мешкало в Галлії (територія сучасної Франції) на північ від річки Ізер та біля Женевського озера, відоме з праць давньоримських істориків (Юлія Цезаря, Тита Лівія).

2. Алоброги — назва однієї з найбільших та найвпливовіших галльських держав (племінних союзів) до римського завоювання, яка підтримувала дипломатичні та торговельні зв’язки з Римською республікою, а згодом була підкорена нею.

Алофен — власна назва села в Україні, що входить до складу Бучанського району Київської області.

Альдостеронізм — захворювання, спричинене надмірною продукцією гормону альдостерону корою надниркових залоз, що призводить до порушень водно-сольового обміну, підвищення артеріального тиску, зниження рівня калію в крові та слабкості м’язів.

Альдостеронізм (первинний, синдром Конна) — автономна гіперпродукція альдостерону, найчастіше аденомою кіркової речовини надниркової залози, що протікає з артеріальною гіпертензією, гіпокаліємією та пригніченням ренін-ангіотензинової системи.

Альдостеронізм (вторинний) — підвищена секреція альдостерону, спричинена підвищеною активністю ренін-ангіотензинової системи при таких станах, як ниркова ішемія, серцева недостатність, цироз печінки ачастий прийом діуретиків.

Аміксорея — медичний термін, що означає патологічну відсутність або значне зниження виділення слини слинними залозами, сухість у роті.

1. Хімічна речовина, призначена для знищення небажаних деревних і чагарникових рослин, а також для видалення окремих гілок або стовбурів дерев.

2. Масове знищення або вирубування дерев, особливо в міських умовах, що призводить до значного скорочення зелених насаджень та завдає шкоди екосистемі.

ахроматин — речовина в ядрі клітини, що не забарвлюється основними барвниками під час цитологічних досліджень; основа ядерного матриксу.

1. Властивість кольорів, що позбавлені кольорового тону, тобто відтінків спектру; безбарвність, нейтральність за кольором (білий, сірий, чорний).

2. У фізіології зору — здатність ока сприймати об’єкти без спотворення їх кольору (ахроматичне бачення).

3. У техніці — властивість оптичної системи (наприклад, лінзи) зводити промені світла різних довжин хвиль (різних кольорів) в одну точку, усуваючи хроматичну аберацію (кольорову похибку).