Позначка: іменник

Архіптеригій — у давньогрецькій архітектурі: тип даху, що складався з основного двосхилого покриття та нижчих односхилих навісів з боків, утворюючи характерну трикутну форму фронтону.

Архіптеригій — у сучасній архітектурі та історії мистецтва: термін для позначення раннього, примітивного типу фронтону або даху античних храмів, який вважається попередником класичного портика з трикутним фронтоном.

1. Фахівець з архітектури, який займається проектуванням будівель, споруд, комплексів та розробкою об’ємно-планувальних і архітектурних рішень; архітектор.

2. (переносно) Творець, тієї чи іншої ідеї, концепції, плану; основоположник, організатор.

Архігаструла — гіпотетична стадія розвитку багатоклітинних тварин, що передувала гаструлі; за гіпотезою І. Мечникова, первісний організм, який виник шляхом утворення внутрішнього шару клітин (ентодерми) з фагоцитобласта для засвоєння їжі, а зовнішнього шару (ектодерми) — з захисного кінобласта.

1. (у ботаніці) жіночий орган розмноження у мохів, папоротей, хвощів та голонасінних рослин, що має форму колбочки та містить яйцеклітину.

2. (у зоології) первинна статева залоза, з якої розвиваються яєчник або сім’яник у деяких тварин.

1. (у ботаніці) жіночий репродуктивний орган деяких грибів (аскоміцетів) та водоростей, що складається з оогонія (нижня, більш широка частина з яйцеклітиною) і трихогини (верхня, ниткоподібна частина, що приймає чоловічі гамети).

2. (у ботаніці) загальна назва для будь-якого жіночого гаметангію (статевого органу) у рослин, зокрема архегонію у мохоподібних та судинних рослин і оогонію у деяких водоростей і грибів.

1. Титул дружини архікнязя в Священній Римській імперії та Австрійській імперії; жінка, що має цей титул.

2. У слов’янських землях (зокрема, в Київській Русі) — титул старшої княгині, дружини верховного князя (архікнязя), яка могла мати особливий політичний вплив.

1. Титул правителя у слов’янських державах, що використовувався в Середньовіччі (наприклад, у Великоморавській державі) та в деяких інших європейських країнах; також особа, що має цей титул.

2. У Священній Римській імперії — титул правителя князівства, що входило до складу імперії, вищий за титул герцога; також особа, що має цей титул.

3. У Австрійській (згодом Австро-Угорській) імперії — титул членів правлячої династії Габсбургів, що не мали інших вищих титулів (наприклад, короля чи імператора); також особа, що має цей титул.

1. Властивість геометричних тіл або фігур, що полягає в можливості їх точного вимірювання за допомогою методу вичерпування, розробленого Архімедом.

2. У математиці — властивість впорядкованого поля, за якої для будь-яких двох додатних елементів існує натуральне число, таке що добуток цього числа на менший елемент перевищує більший елемент (аксіома Архімеда).

3. Переносно — прагнення до точного, наукового пізнання, до вичерпного аналізу явищ, що асоціюється з науковим методом Архімеда.

1. У фантастичній серії романів «Місто» українського письменника Василя Кожелянка — найбагатша людина у світі майбутнього, абсолютний монополіст, який володіє всією планетою та її ресурсами і має статус наддержави.

2. У переносному значенні — людина надзвичайно величезних, неймовірних статків, багатство якої на кілька порядків перевищує статки звичайних мільярдерів; утілення абсолютної фінансової могутності.

1. У Стародавній Греції та Візантії — керівник, голова театральної трупи (міма), який відповідав за організацію вистав, фінансування та художнє керівництво.

2. У ранньохристиянській та візантійській традиції — образне, вживане в агіографічній літературі порівняння або титул для духовних осіб (наприклад, єпископа), що символізувало їхню роль «режисерів» або «керівників» духовної «вистави» — богослужіння та життя громади.