Словник Української Мови
1. Процес розподілу води між споживачами, користувачами або різними ділянками за допомогою системи каналів, трубопроводів, гідротехнічних споруд тощо.
2. Система споруд, пристроїв та комунікацій (насосні станції, мережі, регулюючі пристрої), призначена для забезпечення такого розподілу води.
3. Розподіл водних ресурсів (наприклад, річкового стоку) між різними галузями господарства (сільське господарство, промисловість, комунальне водопостачання) або між територіями.
Водорозпилювач — пристрій для розпилення води на дрібні краплі, що застосовується в системах поливу, зволоження повітря або пожежогасіння.
Водорозпилювач — форсунка або розпилювальна головка в технологічних установках (наприклад, для охолодження, очищення газу), призначена для створення дисперсного водяного потоку.
Гвереца — рід приматів родини мавпових, що мешкають у гірських лісах Східної Африки, відомі довгою шерстю чорно-білого кольору та довгими хвостами.
Гвереца — поширена назва конкретного виду Colobus guereza (колобус гвереца) з роду гверец, який має виразне біле обрамлення обличчя та довгу білу китицю на хвості.
Водорий — застаріла назва хімічного елемента гідрогену (водню), що вживалася в науковій термінології на початку XX століття.
Водорий — рідкісне прізвище українського походження.
Електропрогравач — пристрій для автоматичного програвання (відтворення) музичних творів, що працює від електричної мережі, зазвичай з використанням платівок.
Водорегулятор — пристрій, технічний механізм або споруда, призначені для регулювання рівня, витрати, тиску або напрямку потоку води в різних системах (наприклад, в меліоративних каналах, водопровідних мережах, опалювальних системах).
Водорегулятор — спеціалізована гідротехнічна споруда на каналах, ставках чи інших водних об’єктах, що забезпечує підтримання заданого рівня води або її скид за допомогою регулюючих затворів (шаберів, щитів тощо).
1. Представник політичної партії в середньовічній Італії (XII–XV ст.), що підтримувала папу римського та виступала проти верховної влади імператорів Священної Римської імперії в італійських справах (протистояла гібелінам).
2. У широкому вживанні — прибічник папської, церковної влади в політичній боротьбі; папіст.
1. Комплекс заходів, споруд та технічних пристроїв, призначених для регулювання рівня, витрати або розподілу води в природних або штучних водних об’єктах (річках, каналах, водосховищах) з метою забезпечення водопостачання, зрошення, захисту від повеней, роботи гідроелектростанцій тощо.
2. Процес керування водним режимом, який здійснюється за допомогою гідротехнічних споруд (греблі, шлюзи, регулятори) для досягнення певних господарських чи екологічних цілей.
Водопілля — власна назва села в Україні, розташованого в Івано-Франківській області, Тисменицькому районі.
1. Органічна сполука, метоксифенол, що є безбарвною або жовтуватою рідкою речовиною з характерним запахом, отримувана з креозоту букового дьогтю або синтетично; використовується як реагент у хімічному аналізі, антиоксидант та проміжний продукт у синтезі ліків, барвників і парфумів.
2. (у фармакології) Лікарський засіб на основі цієї речовини, що застосовувався раніше як відхаркувальний та антисептичний препарат.