Словник Української Мови
1. Дія за значенням дієслова «відгвинчувати»; зняття, відокремлення чогось шляхом обертання проти годинникової стрілки; розкручування.
2. Технічний термін, що означає процес демонтажу різьбового з’єднання шляхом обертання одного з елементів (гайки, болта, шурупа тощо) для його відокремлення.
Гемоцитобласти — це загальна назва для групи злоякісних захворювань кровотворної та лімфоїдної систем, що характеризуються неконтрольованим розмноженням та поширенням незрілих (бластних) клітин крові (гемоцитобластів) в кістковому мозку, крові та інших органах.
Ендокриптія — у медицині та біології: сукупність залоз внутрішньої секреції (ендокринних залоз) та продукованих ними гормонів, що становлять єдину регуляторну систему організму.
1. Процес навмисного підвищення стійкості організму до несприятливих факторів зовнішнього середовища (наприклад, холоду, спеки) шляхом систематичного тренування.
2. У техніці: процес термічної обробки металевих виробів (зазвичай сталі), що полягає у їх нагріванні, витримці та подальшому швидкому охолодженні (загартуванні) лише певної частини, наприклад, робочої кромки інструмента, для надання їй підвищеної твердості при збереженні в’язкості серцевини.
1. Дія за значенням дієслова “відганяти”; насильницьке усунення, примусове видалення когось або чогось звідкись; вигнання.
2. (у техніці) Процес видалення летких компонентів (наприклад, вологи, розчинників) з рідини або твердої речовини шляхом нагрівання; випарювання, десорбція.
3. (у сільському господарстві, тваринництві) Дія за значенням дієслова “відганяти” худоби на пасовище або на продаж; перегін стада на значну відстань.
Загальна назва захворювань, що виникають внаслідок порушення функції ендокринних залоз.
1. (геогр.) Невелика гірська річка, струмок, що бере початок з джерела або льодовика в горах; гірський потік.
2. (перен., рідко) Те, що бере початок, витікає з чогось; відгалуження, відхід.
Гемоцитобласт — недиференційована стовбурова клітина кровотворної тканини, здатна до самовідновлення та диференціації у всі типи клітин крові (еритроцити, лейкоцити, тромбоцити).
1. Пристрій або механізм, призначений для відгалуження, відведення частини чогось від основного потоку, русла, магістралі тощо (наприклад, відгалужувач каналу, трубопроводу).
2. У техніці зв’язку та електротехніці — пристрій (коробка, роз’єм) для підключення до основної лінії додаткових гілок проводів, кабелів.
3. У біології — орган, структура або організм, що утворює бічне відгалуження від основної осі (наприклад, бічний пагін рослини).
1. Клітина крові або гемолімфи в безхребетних тварин, що виконує функції, аналогічні функціям клітин крові хребетних (фагоцитоз, транспорт кисню, захист організму тощо).
2. У ширшому значенні — будь-яка клітина крові або кровотворної тканини.