Словник Української Мови
1. У біології та медицині — наявність у тканині або органі клітин, які за типом диференціації не властиві даній локалізації, тобто розташування нормальних клітин не на своєму звичайному місці.
2. У соціології та культурології — відхилення від домінуючих соціальних норм, моделей поведінки або культурних стандартів; різноманітність форм соціального життя, що виходить за межі прийнятого гомогенного типу.
Еритрофобія — патологічний, нав’язливий страх почервоніння обличчя (еритеми) на очах у інших людей, що розглядається як психічний розлад із групи соціальних фобій.
Еритрофагоцитоз — це патологічний процес, при якому макрофаги (клітини-чистальники) активно поглинають і руйнують еритроцити (червоні кров’яні тільця), що часто спостерігається при деяких формах гемолітичної анемії, гемофагоцитарному лімфогістіоцитозі та інших захворюваннях крові.
Еритрофаг — біологічний термін, що позначає організм (найчастіше найпростішого або комаху), який живиться червоними кров’яними тільцями (еритроцитами).
1. У біології: особливий тип хромосом, що відрізняється за формою, розміром або структурою від інших хромосом у кариотипі та зазвичай пов’язаний із визначенням статі організму (наприклад, XY у ссавців або ZW у птахів).
2. У хімії та матеріалознавстві: різновид поліморфної модифікації речовини, який існує в стійкій формі лише за певних умов (наприклад, тиску, температури) і може перетворюватися на іншу форму (гетеротип) при їх зміні.
Еритросіль — власна назва торгової марки харчової солі, збагаченої залізом (ферумом), яка використовується для профілактики та лікування залізодефіцитної анемії.
1. (біол.) Здатність деяких тварин (наприклад, кажанів, колібрі, їжаків) тимчасово знижувати температуру тіла та інтенсивність обміну речовин, впадаючи в стан млявості (торпору) або навіть справжньої зимової сплячки, для економії енергії при несприятливих умовах (холод, відсутність їжі).
2. (фіз., техн.) Стан або процес, при якому різні частини системи або об’єкта мають різну температуру.
Еритросуспензія — це лікарський препарат або лабораторний препарат, що являє собою суспензію (відносно стійку суміш) еритроцитів у фізіологічному розчині або спеціальному консервуючому середовищі, призначений для переливання (гемотрансфузії) з метою відновлення об’єму циркулюючої крові та її киснево-транспортної функції.
Еритросуспензія — це в лабораторній практиці стандартизована суспензія відмитих еритроцитів у фізіологічному розчині певної концентрації, що використовується як діагностичний реагент або контрольний зразок, наприклад, при проведенні серологічних реакцій (реакція аглютинації).
Еритроспермум (Erythrospermum) — рід рослин родини флакуртієвих (Flacourtiaceae), до якого належать невисокі дерева або чагарники, поширені в тропіках.
Еритроспермум (Erythrospermum) — застаріла наукова назва роду квіткових рослин, який за сучасною класифікацією правильніше називати Онкоте́ка (Oncotheca).
Еритрорексис — у медицині: патологічний процес руйнування (деструкції) еритроцитів у крові, що призводить до виходу гемоглобіну в плазму.