Словник Української
Альбумінат — хімічна сполука, що утворюється в результаті взаємодії білків (альбумінів) з лугами або солями важких металів.
Альбумінат — у біохімії: продукт денатурації білка під дією кислот, лугів або високої температури, що характеризується нерозчинністю у воді.
альбуміноїд — білковоподібна речовина, що за хімічним складом і деякими властивостями нагадує білки, але не гідролізується протеолітичними ферментами; протеїноїд.
альбуміноїд — у біохімії: застаріла назва простих білків, що не розчиняються у воді, солях, розведених кислотах та лугах (наприклад, кератин, колаген, фіброїн).
Альбумінометр — медичний або лабораторний прилад для визначення концентрації білка (альбуміну) в сечі, крові або інших біологічних рідинах.
Альбумінометр — історичний прилад (скляна трубка з поділками), що використовувався в клінічній практиці для кількісного вимірювання білка в сечі шляхом визначення висоти стовпа згорнутого від нагрівання білка.
1. Альбунея — у римській міфології: одна з сивіл, пророчиц, що, за переказами, пророкувала в місті Тібурі (сучасне Тіволі) біля річки Аніо; також — тібуртинська сивіла.
2. Альбунея — у давньоримській релігії: богиня-наяда, пов’язана з цілющими водами та пророцтвами, що шанувалася біля тібуртинського джерела й гаю.
Альгезія — підвищена чутливість до больових подразнень, біль, що виникає у відповідь на стимул, який зазвичай не спричинює больових відчуттів (наприклад, легкий дотик).
Альгібр — власна назва середньовічного замку в Іспанії, розташованого в Гранаді, який є видатним зразком мавританської архітектури та палацово-фортечним комплексом часів династії Насридів.
Альгібр — власна назва інших історичних фортифікаційних споруд або палаців, побудованих за часів мусульманського панування на Піренейському півострові (наприклад, Альгібр у Сільєсі).
Альгіліт — осадова гірська порода, що складається переважно з мікроскопічних залишків водоростей (альгій), зцементованих глинистим або кременистим матеріалом; різновид сапропеліту.
Альгінат — природний полісахарид, що міститься в бурих водоростях (найчастіше в ламинарії), солі альгінової кислоти, які утворюють в’язкі розчини та гелі; широко застосовується у харчовій промисловості (харчова добавка E400-E405) як загусник, стабілізатор і гелеутворювач, а також у медицині, фармацевтиці та косметології.
Альгінат — у стоматології та протезуванні: відбивна маса на основі солей альгінової кислоти, що використовується для зняття точних відбитків (зліпків) зубних рядів та ясен.
1. (геологія) Гірська порода вулканічного походження, що є різновидом базальту з характерною порфіровою структурою, в якій кристали плагіоклазу вкраплені в основну склоподібну масу.
2. (палеонтологія, розм.) Скорочена назва викопного головоногого молюска з ряду амонітів, що має характерну спірально згорнуту раковину; вживається переважно у множині — “альгіти”.
Альгодисменорея — це медичний термін, що означає патологічно болісне перебігання менструації, яке супроводжується загальним порушенням самопочуття (слабкістю, нудотою, головним болем, запамороченням тощо).