Значення
-
Верховний феодальний правитель (король, князь, імператор), який надавав васалам землі (лен, феод) у володіння за умови несення військової чи іншої служби та вважався їхнім верховним сеньйором.
-
Держава, яка здійснює протекторат над іншою, залежною від неї державою (васалом), зберігаючою певну внутрішню автономію.
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. сюзерен, р. сюзерена, д. сюзеренові, з. сюзерена, о. сюзереном, м. сюзерені, к. сюзерене
Походження слова (Етимологія)
Слово «сюзерен» походить від французького «suzerain», що означає «верховний сеньйор» або «феодальний володар». Воно увійшло в українську мову через посередництво інших європейських мов. У середньовічній Європі сюзереном називали великого феодала, якому підпорядковувалися дрібніші васали. Це слово пов’язане з латинським «superanus» (той, хто вищий), що також дало початок словам «суверен» та «суверенітет». В українській мові воно вживається переважно в історичному контексті для позначення феодальної ієрархії.