Значення
-
Музичний твір, що складається з декількох самостійних частин (зазвичай танцювального характеру), об’єднаних спільною тональністю та художнім задумом.
-
Цикл музичних, хореографічних чи літературних творів, об’єднаних спільною темою або сюжетом.
-
У переносному значенні — послідовність, низка явищ, подій, образів тощо, що утворюють певну цілісність.
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. сюїта, р. сюїти, д. сюїті, з. сюїту, о. сюїтою, м. сюїті, к. сюїто
Походження слова (Етимологія)
Слово «сюїта» походить з французької мови, де suite означає «послідовність» або «низка». Воно утворилося від пізньолатинського *sequita, що походить від латинського secuta — жіночого роду дієприкметника від дієслова sequi, що означає «іти слідом». Це латинське дієслово споріднене з давньоіндійським sácate, авестійським hačaiti, тохарським säk-, литовським sekti та праслов’янським sočiti (стежити). Таким чином, сюїта — це музичний твір, що складається з кількох частин, які йдуть одна за одною, немов слідуючи одна за одною.