1. (у візантійській та давньоруській літургічній практиці) Богослужбова книга, що містить тексти піснеспівів (канонів) на честь святих та церковних свят, розташованих за календарем, зокрема канони Ісуса Христа, Богородиці та святих; різновид канонника або службового мінея.
2. (у ширшому значенні) Збірник церковних піснеспівів (канонів), призначених для читання або співу під час ранкового богослужіння (заутрені).