1. Абстрактний іменник, що позначає властивість або стан бути синтезованим, тобто створеним шляхом синтезу — об’єднання окремих елементів, компонентів або ідей у єдине ціле.
2. У філософії та науці — характеристика мислення або пізнання, спрямованого на поєднання різних знань, понять або теорій у нову, цілісну систему.
3. У хімії та технологіях — властивість речовини або матеріалу, отриманого штучно в результаті хімічного чи біологічного синтезу, а не взятого з природного середовища.