синтеза

Значення

1. (у філософії, логіці) Метод пізнання, що полягає в поєднанні окремих елементів, явищ або понять, отриманих в результаті аналізу, в єдине ціле для виявлення їх суттєвих зв’язків і закономірностей; протилежність аналізу.

2. (у хімії) Отримання складних хімічних сполук з більш простих речовин або елементів шляхом їх поєднання.

3. (у біології, фізіології) Утворення складних речовин з простіших у живому організмі в процесі обміну речовин (наприклад, біосинтез, фотосинтез).

4. (у техніці, мистецтві, творчості) Поєднання різнорідних компонентів, елементів або стилів у нову цілісність.

5. (у лінгвістиці) Тип мовної будови, що характеризується переважанням синтетичних форм, тобто вираженням граматичних значень за допомогою флексій, афіксів та внутрішньої зміни основи слова.

Правопис та відмінювання