Словник Української Мови
Буква
1. Дія за значенням дієслова “просіювати“; процес відділення дрібних частинок (наприклад, борошна, піску) від великих або домішок шляхом пропускання крізь сито.
2. Результат такої дії; просіяна маса.
3. Переносно: ретельний відбір, перевірка або сортування когось або чогось з метою відібрати найкраще або відсіяти непотрібне (наприклад, просіювання кандидатів, інформації).
Приклад 1:
Склад приміщень визначається санітарними нормами та включає, наприклад, приміщення для обробки яєць, для приготування тіста з відділком просіювання борошна, розділки тіста та випікання виробів тощо. Устаткування кондитерського цеху охоплює просіювачі, тістомісильні та збивальні машини, конвекційні пічки, сушильні шафи тощо.
— Малярчук Таня, “Згори вниз”