синхронізованість

1. Властивість або стан узгодженості, суміщення різних процесів, явищ або дій у часі, що забезпечує їх одночасність або чітку послідовність.

2. У техніці, інформатиці та телекомунікаціях — стан точної відповідності частоти та фази коливань або подій, що дозволяє системам працювати спільно та безперебійно обмінюватися даними.

3. У мистецтві (кіно, театр, дубляж) — точне збігання звуку (мовлення, музики) з візуальним рядом, зокрема рухами губ акторів.