1. У лінгвістиці — фонетичне явище, при якому два сусідні звуки (зазвичай голосні), що належать до різних складових одиниць (морфем, слів), зливаються в один склад, що призводить до скорочення загальної кількості складів у слові чи словосполученні (наприклад, вимовляння “поет” як односкладове [по́йт] замість двоскладового [по-е́т]).
2. У віршознавстві — метричний прийом, що полягає у рахунку двох голосних, що стоять поруч і не утворюють дифтонг, за один віршовий склад для збереження заданого розміру вірша.