1. У віршознавстві — фонетичне злиття кінцевого голосного звука одного слова з початковим голосним наступного слова в один склад для збереження метричного розміру вірша, різновид звукового явища елізії.
2. У музиці — прийом співу, при якому кінцевий голосний звук слова або складу з’єднується з початковим голосним наступного слова для плавності виконання вокальної лінії.