1. Літературно-художній напрям кінця XIX — початку XX століття, представники якого вважали головним завданням мистецтва не відображення реальної дійсності, а інтуїтивне пізнання світу через систему символів, що виражає ідеї, почуття та візії.
2. Художня система, метод або творча манера, характерні для цього напряму, що ґрунтуються на використанні багатозначних символів, натяків, музикальності та ірраціональності образів.
3. У ширшому значенні — загальна художня тенденція, принцип або стильова ознака, що полягає у широкому використанні символіки, коли образи, деталі чи явища слугують умовними знаками для вираження абстрактних понять, ідей або почуттів.