1. (у ботаніці) тип гілкування, при якому головна вісь рослини припиняє ріст, а її продовженням стає бічна пазушна брунька, що, у свою чергу, також обмежено росте і замінюється наступною бічною пагоновою системою; характерний для деяких плаунів, хвощів, винограду.
2. (у літературознавстві) спільна пісня, що виконувалась учасниками давньогрецького бенкету (симпосію), часто у формі діалогу між двома напівхорами.