Значення
-
(у ботаніці) тип гілкування, при якому головна вісь рослини припиняє ріст, а її продовженням стає бічна пазушна брунька, що, у свою чергу, також обмежено росте і замінюється наступною бічною пагоновою системою; характерний для деяких плаунів, хвощів, винограду.
-
(у літературознавстві) спільна пісня, що виконувалась учасниками давньогрецького бенкету (симпосію), часто у формі діалогу між двома напівхорами.
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. симподії, р. симподій, д. симподіям, з. симподії, о. симподіями, м. симподіях, к. симподії