Значення
-
(у ботаніці) Про тип гілкування рослин, при якому головна вісь припиняє ріст, а її продовженням стає одна з бічних осей, що розвивається в тому ж напрямку; таке гілкування характерне для багатьох квіткових рослин, деяких водоростей та грибів.
-
(у хімії та кристалографії) Пов’язаний з симподією — типом кристалічної структури або полімеризації, що характеризується певним порядком зростання або з’єднання ланок.
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. симподіальний, р. симподіального, д. симподіальному, з. симподіального, о. симподіальним, м. симподіальнім, к. симподіальний