1. (у ботаніці) Про тип гілкування рослин, при якому головна вісь припиняє ріст, а її продовженням стає одна з бічних осей, що розвивається в тому ж напрямку; таке гілкування характерне для багатьох квіткових рослин, деяких водоростей та грибів.
2. (у хімії та кристалографії) Пов’язаний з симподією — типом кристалічної структури або полімеризації, що характеризується певним порядком зростання або з’єднання ланок.