1. У математиці, зокрема в алгебричній топології: властивість або стан бути симпліційним об’єктом, тобто структурою, що складається з набору симплексів (наприклад, точок, відрізків, трикутників, тетраедрів тощо), закономірно пов’язаних між собою.
2. У філософії, особливо в схоластиці та її сучасних інтерпретаціях: властивість того, що є простим, не складається з частин, елементарне; абсолютна простота (наприклад, симпліційність Бога як непоємної сутності).