1. Процес надання об’єкту властивостей симетрії, приведення до симетричного вигляду; у математиці, фізиці, техніці — операція або перетворення, що встановлює симетрію.
2. У геометрії та архітектурі — композиційний прийом, заснований на закономірному, однаковому розташуванні елементів відносно центральної осі, площини або точки.
3. У біології — принцип будови організмів або їх частин, що характеризується закономірним, пропорційним розміщенням подібних частин тіла відносно певної осі, площини або точки.