Значення
-
Процес надання об’єкту властивостей симетрії, приведення до симетричного вигляду; у математиці, фізиці, техніці — операція або перетворення, що встановлює симетрію.
-
У геометрії та архітектурі — композиційний прийом, заснований на закономірному, однаковому розташуванні елементів відносно центральної осі, площини або точки.
-
У біології — принцип будови організмів або їх частин, що характеризується закономірним, пропорційним розміщенням подібних частин тіла відносно певної осі, площини або точки.
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. симетрування, р. симетрування, д. симетруванню, з. симетрування, о. симетруванням, м. симетруванні, к. симетрування