Значення
-
Власна назва літературного прийому, що полягає у навмисному повторенні співзвучних приголосних звуків (здебільшого шиплячих та свистячих) для створення певного звукового ефекту, образності або емоційного забарвлення тексту.
-
(У літературознавстві) Поетична фігура, різновид алюзії, заснований на звуковій імітації; звукопис, що відтворює шум, свист, шипіння тощо.
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. силілування, р. силілування, д. силілуванню, з. силілування, о. силілуванням, м. силілуванні, к. силілування