1. Власна назва літературного прийому, що полягає у навмисному повторенні співзвучних приголосних звуків (здебільшого шиплячих та свистячих) для створення певного звукового ефекту, образності або емоційного забарвлення тексту.
2. (У літературознавстві) Поетична фігура, різновид алюзії, заснований на звуковій імітації; звукопис, що відтворює шум, свист, шипіння тощо.