сильф

[sɪlʲf] Іменник

Буква:С

Значення

  1. У західноєвропейській міфології та художній літературі — дух повітря, повітряна істота, що входить до низки чотирьох стихійних духів (разом з ундинами, гномами та саламандрами).

  2. У поетичній мові — втілення легкості, витонченості, стрункості; часто про жінку або дівчину.

Правопис та відмінювання

Граматичні форми:

н. сильф, р. сильфа, д. сильфові, з. сильфа, о. сильфом, м. сильфі, к. сильфе

Більше записів