сикомора

[sɪkomorɑ] Іменник

Буква:С

Значення

  1. Власна назва міфологічної істоти в слов’янському фольклорі, зокрема в українських повір’ях, — нечистої сили, духу у вигляді висохлої, потворної жінки з довгими розпущеними волоссям, що живе в лісі, на болоті або в порожнистому дереві, часто шкодить людям, зваблює подорожніх.

  2. Рідкісна назва дерева з родини тутових, що росте в Північній Африці та на Близькому Сході; сикомор, сикамор (Ficus sycomorus).

Правопис та відмінювання

Граматичні форми:

н. сикомор, р. сикомора, д. сикоморові, з. сикомор, о. сикомором, м. сикоморі, к. сикоморе

Більше записів