1. У металургії та матеріалознавстві — одна з інтерметалідних фаз (кристалічних структур), що утворюється в деяких багатокомпонентних сплавах на основі заліза, хрому, молібдену та інших елементів; характеризується високою твердістю та крихкістю, часто є небажаною складовою, оскільки погіршує механічні властивості матеріалів.
2. У фізиці твердого тіла — специфічна фаза (стан) речовини з певною кристалічною структурою, яка може виникати в складних системах, наприклад, у високолегованих сталях або сплавах, зазвичай при високотемпературному відпалі.