Значення
-
(іст.) Придворний чин у Київській Русі та Великому князівстві Литовському, особа з княжої або королівської свити, що виконувала різні доручення правителя, часто дипломатичного характеру.
-
(іст.) Назва одного з вищих урядів (посадових осіб) у Війську Запорозькому в XVI–XVIII століттях, помічника генерального осавула, який відав артилерією, обозом, фортифікацією та інженерними справами.
-
(заст.) Той, хто супроводжує когось, перебуває в чиїйсь свиті; супутник.
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. свитник, р. свитника, д. свитникові, з. свитника, о. свитником, м. свитникові, к. свитнику