святитель

[sʋjɑtɪtɛlʲ] Іменник

Буква:С

Значення

  1. У християнстві — почесний титул святих із саном єпископа, які прославилися праведним життям і ревним служінням Церкві.

  2. Переносно — людина, яка своїм життям, вчинками чи вченням має великий духовний авторитет і вплив на оточуючих.

Правопис та відмінювання

Граматичні форми:

н. святитель, р. святителя, д. святителеві, з. святителя, о. святителем, м. святителеві, к. святителю

Більше записів